Батьківський лекторій

                                                                Прийняти дитину як особистість

  • Пояснюйте дитині, чого від неї хочуть дорослі у доступній для неї формі. Говоріть з нею щиро, відверто, роз’яснюйте ситуації. Не обманюйте дитину тільки тому, що вона ще мала, а відтак, не в змозі зрозуміти чогось.
  • Спілкуйтеся з дитиною рівним тоном, без принижень і образ, аби вона усвідомила свою цінність. Тон, вимоги чи заборони, має бути дружнім, характер — пояснювальним, а не примусовим.
  • Не забувайте, що дитина, як і кожна людина, має право на помилку.
  • Поважайте думку своєї дитини, зокрема й про вихователя.
  • Навчайте відповідальності за здійснені вчинки. Давайте дитині змогу зрозуміти скоєне, оцінити його наслідки.
  • Звертайте увагу не лише на вчинки дитини, а й на її мотиви. Дитина має набувати вчинкового досвіду і бачити негативні наслідки своїх неправильних дій.
  • Вислуховуйте пояснення дитини з приводу того, що трапилося, і намагайтеся зрозуміти її переживання, а вже потім оцінюйте її негативний вчинок: «я розумію, що по калюжах бігати навіть цікаво. Але в тебе три дні тому боліло горло, відтак…». Дитина має знати і відчувати, як її люблять і як за неї переживають. Не карайте дитину за поведінку, в якій немає злісної непокори.
  • Навчіть дитину виражати свої почуття — протесту, незгоди, роздратування, злості, провини, сорому, горя, радості. Не виражені на зовні почуття агресії можуть завдати шкоди дитині і призвести до різних хворобливих проявів. Насампред до психосоматичних — біль у животі, прояви астми, запаморочення тощо. Тож навчіть дитину виражати почуття не через агресивні дії — «розламаю», «поб’ю», «розірву», а через слова — «я роздратований», «я протестую», «мені образливо» тощо.
  • Виховуйте вміння турбуватися про інших та сумлінне ставлення до праці, спрямуйте дитячу діяльність на доброчинність.

                                                          

                                                                                                                                                                                          Як сприяти розвитку здібностей дітей                                                                                                                                           

 

Американський психолог Джон Гауен (John Gowan) — дослідник дитячої обдаро­ваності — свого часу сформулював корисні поради для батьків, які дбають про всебіч­ний розвиток своїх дітей. Тож якщо ви прагнете розвивати інтелектуальні та творчі здібності вашої дитини і водночас піклуєтеся про становлення її особистості, дотри­муйтеся таких порад:

  • Підтримуйте прагнення дитини до творчості, допомагайте їй розкритися як творчій особистості.
  • Підтримуйте всі починання дитини, навіть якщо вони не дуже вдалі; вияв­ляйте співчуття до її невдач.
  • Уникайте несхвальних оцінок ідей та творчих спроб дитини.
  • Будьте терплячими до, на ваш погляд, дивних ідей та запитань дитини, по­важайте її зацікавленість. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо ви вважаєте їх абсурдними.
  • Поясніть, що багато завдань не завжди можна розв’язати миттєво. Для цьо­го потрібен час і терпіння. Дитина має навчитися жити в «інтелектуальному напруженні» і не відкидати ідеї, які не можна реалізувати одразу.
  • Допоможіть дитині задовольнити основні людські потреби — у безпеці, лю­бові, повазі до себе й оточення.
  • Навчіть долати сумнів та розчарування в момент, коли дитину не розуміють однолітки. Важливо, щоб вона зберегла свій творчий імпульс і не переймала­ся невизнанням себе оточенням.
  • Час від часу залишайте дитину на самоті, давайте їй змогу, якщо вона того бажає, займатися своїми справами. Надмірний контроль може ускладнити творчість. А батьківську допомогу дитина сприйматиме як втручання в осо­бистий простір.
  • Допоможіть дитині сформувати власну систему цінностей, щоб вона пова­жала себе, свої ідеї, а також ідеї та думки інших.

 

                                              

                   Батькам майбутніх першокласників


Для дитини Ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.


Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки, любові.
У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.

Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак різноманітні елементи навколишнього світу.

Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра — це її провідна діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.
Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.